Говорят, надежда лечится
расстоянием и сплином.
…
Строить Спас-на-недоверии?
…
...проводи меня до двери...
«Говорят, надежда лечится...» (Неразговорчивая)
... а надежда не постыжает, потому что любовь Божия излилась в сердца наши Духом Святым, данным нам (Римлянам, гл.5:5).
Разве лечат то, что Божие?
Обманули вас бесстыдно...,
На алмаз стекляшку схожую
Вам подсунули, как видно.
О любви слова красивые,
Как белье на трос раскинуто...
Ты зачем по полю минному
Ищешь, что из сердца вынуто?
Трудный путь берем терпением,
Как от Бога нам завещано;
...Строить "спас на недоверии"?
Ах, ты, бедная ты, женщина!
Не найти в пустыне озерца,
А в скале травинки шелковой,
Не научишь, чтобы проволока
Увивалась за иголкою.
Отдохни, присядь на камешек,
Прислонись спиной о деревце,
Прошепчи, - Помилуй, ГОСПОДИ...,
На Него лишь и надеяться.
Сергей Сгибнев,
Новосибирск, Новосибирской обл.
Верующий. Люблю хорошую христианскую и классическую музыку. Люблю говорить о Боге. Люблю жить! сайт автора:Персональный дневник
Прочитано 8537 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
